обожнюю джаз)) спілкуємся))
Джаз (англ. Jazz) — форма музичного мистецтва, що виникла на межі XIX—XX століття в США як синтез африканської та європейської культур та отримала згодом повсюдне поширення. Джаз характеризується цілою низкою особливостей, серед яких можна виділити такі:
Особливості ритму, зокрема синкопованість, поліритмія, а також характерний свінг.
Особливості гармонії, зокрема переважання септакордів, нонакордів та складніших політерцових акордів, характерні гармонічні послідовності, а також ладові особливості (напр. заниження III ступіню).
Особливості тембрової палітри, що стосуються як інструментального, так і вокального виконавства. В кінці XX століття — також особливості електронного звуку.
Імпровізаційність
Слово “jazz” (можливо, походить від фр. chasser — полювати) у креолів означало полювання, а також хвилювання, збудження. В 1860-і в північноамериканській літературній мові з'являється слово “jasm”, що означає піднесення, натхнення. Невдовзі йому на зміну приходить слово “jass”, а також аналогічне дієслово, що означало, "ловити", "збуджуватись" і т.п. Все частіше починають використовуватись звороти “jazz around” (блукати, мандрувати) і “jazz up” (впадати у веселий стан). Як музичний термін, слово “jazz” вперше з'явилося у 1915 році у зв'язку з білим оркестром, що грав у новоорлеанському стилі, пізніше - в назві новоорлеанського оркестру Тома Брауна — “Том Браун Диксиленд Джаз Бенд”, після чого термін "джаз" швидко поширюється в північній Америці, а згодом і по всьому світу.
ІСТОРІЯ ДЖАЗУ
Відомий джазовий дослідник Маршалл Стернс (1908-1966) в своїй книзі "Історія джаза" характеризує джаз як синтез "білої" та "чорної" музичної культури.
Дослідник виділяє 6 принципових джерел синтезу джазу:
1 Ритми Західної Африки;
2 Негритянські робітничі пісні (work songs, field hollers);
3 Негритянські релігійні пісні (spirituals);
4 Негритянскі світські песни (blues);
5 Американська народна музика минулих століть;
6 Музика менестрелів та вуличних духових оркестрів.
На сьогоднішній день теорія джазової музики розвинена значно слабше, ніж теорія академічної музики, чому знаходять різні пояснення:
- Дуже швидкий розвиток джазу, що зробив величезний еволюційний шлях протягом 100 років свого існування.
- складностями опанування неєвропейськими формами музики для європейського академічного музикознавства.
- поширеним серед музикознавчої еліти відношенням до джазу, як до "несерйозної" музики.
