в цій темі обговорюємо все те з чим дехто стикається, але поясненню важко підлягає..потойбіччя, нло, полтергейст, тощо...

хочу розпочатку цю тему з ...

...я хочу до вас донести події, які сьогодня трапилися, які ми пережили ( я і ще 4 чоловіки...Бед Банні(Валєрка), Черрігьорл (Фаїнка), Таня і Пєтька )на кладовищі...наперед  хочу вам сказати, що я нікому нічого не хочу доказати і ні в чому не хочу переконувати, ви можете мені не вірити і можете з цього сміятися, сидячи дома в теплі попиваючи чайок і думати собі, що це сповідь хворобливої уяви УФОСа...я передаю, те що я БАЧИВ, ЧУВ і ВІДЧУВАВ...
Отже почну..почну з самого початку, коли сидячи собі вдома з бодуна після вчорашньої пянки я згадав, як класно колись Валєрік йшов на кладбіще і стрімався...ну шо щє може в голову прийти???...зізвонилися і зібралися...похід на РУССКОЄ кладовище я упущу, тому що там нічог оособливого крім відкритих склепів і болота під ногами не було...перейшовши дорогу ми всі направилися на ЄВРЕЙСЬКЕ кладовище...сказати, що мені було страшно спочатку, означало би вам збрихати, дівчата трохи були на адріналіні, ну а ми бачили це і підігрівали їх моторишними історіями і так далі...Далі події почали розвертатися, як в КОНЧЄНОМУ ФІЛЬМІ...ми ввійшли, перед нами відкрилася освічена ліхтарями полоса, яка тянулася в самий кінець кладовища і від якої по різні сторони йдуть так собі стежечькі, які не є освітленими і які навіть затягують своєю загадковістю і водночас моторошністю...ось пройшовши сенагогу ми зайшли в першу так стежку...нічого особливого...перед нами постав склеп, без дверей де і сфоткалися.Далі нас чекав ще один, більш розбитий і моторишний склеп про який вже напевно давно всі забули...і ось з цього моменту почалася ціла ниска подій в які вамс напевно буде важко повірити...я, Таня і Валєрік стали в склеп фоткатися і я почув як Пєтька каже...Сєрий ПОЗАДУ ТЕБЕ ЯКЕСЬ СВІТЛО БЛЯ......я нічого не бачив...ми стояли далі, Пєтьказатих і кудась вдивлювався...Фаїнка направила на нас фотік і ПОВТОРИЛА ПЄТІНІ СЛОВА....СЄРИЙ БІЛЯ ТЕБЕ СВІТЛО!!!!...ну я герой йобаний, собі думаю РОЗВОДЯТЬ ВОНИ МЕНЕ БЛЯ...але на фотці яку вона зробила нічого не було...крім "БЛІКА" на зубі мому...навіть смішна фотка...я незнаю чи то блік чи той маленьки шарік в той час був в мене на рожі прямо перед хавалом...я нічого не відчував і не хотів про це думати навіть...Фаїна ще зробила пару фоток і шось таки знову побачила...ми не звернули особливу увагу і пішли вперед по тій стежці...нічого особливого не було.Ми повернулися на освітлену частину,яка вела туда, куда, якшо чесно в глибині душі не хотілося йти...як зараз пом"ятаю Тані слов: " а може це попередження?!"...угу, ми всі дружно з Тані посміялися і тут самий хоробрий з нас (Валєрка) толканув мисль шо треба йти туда...де цікаво..МАКАК ТИ МАНЯК ХВОРИЙ БЛЯ, Гєрой...ну ми і пішли , шли всі групой і не відділялися один від одного..натрапили на лавочку, присіли, Таня говорила по телефону а Фаїнка сфоткала якийсь монумент і ЗНОВУ ЦІ БІЛІ ПЛЯМИ...шось напевно на обєктиві...сказала Фаїна і сама собі не вірячи почала фоткати знову...ну ми всі вирішили, що треба ЗНОВУ ЙТИ ДЕ ЦІКАВО...ось ми вже в кінці цієї світлої полоси, перед нами відкрився краєвид...весь район Калічанка лежав перед нами..Ратуша..Садгора, Машзавод і ще багато чого предстало перед нами...було дуже гарно ...ми повернулися на освітлену частину і перед нами відкрилася, ще одна цікава і загадкова стежка, яка насправді яквиявилося була надзвичайно довга і моторошна...вона вела в так названий "старий фонд" де занедбані, розтрощєні могили, яким більше сотні років...і тут почалося САМЕ ЦІКАВЕ...ми йшли групою, шось прікалувалися і відійшовши трошечки ВАЛЄРІК, який чи справді такий сміливий чи саме більше ДУРНИЙ)))повернув на ліво...ми зупинилися і за ним слідом пішов Пєтька, потім я і дівчата...хлопці трохи випередили мене і говорили між собою, потім заклякли і швидко повернувшись зі словами ВАЛИМ НАХЄР ЗВІДСИ МИ ЧУЛИ ЯК ХТОСЬ АБО ЩОСЬ 2 РАЗИ ГУПНОЛО ЧИ ТО НОГАМИ ЧИ....ОБ ЗЕМЛЮ...Саме в землю...в ту болотяну суміш...потрібно чималу силу щоб сторити такий ефект...в хлопців трохі рожи помінялися і передавши нам це вНАС ВСІХ БУЛА тільки одна мета....чим скоріше добратися до тієї світлої полоси. Ми ДОБРАЛИСЯ!!!)))зашугані...хлопці мали трохи дивний вираз обличчя, але Валєріка замучало питання, ЩО ТО БУЛО БЛЯ?!...дівчата і пєтька неохотно хотіли дізнаватися і мені не дуже хотілося, але щось дійсно в середині мучало...Валєрік толканув фразу на зразок : " лишайтися тут, а я піду зганяю туда, щераз завтикаю шо за хрєнь там". Дівчата були проти, але Фаїна рішуче вирушила в сторону Валєріка ...ну я з ними, мене це тоже мучало...але що тоді виходить? ми розділимося тоді...і ПЄтька лишиться з Таньою, а ми йдемо туда...ми всі думали...довго думали і стрємалися, але вирішили, що треба піти всім...ми знову повернулися туди...я підсвічував ліхтариком, який є на телефоні...і повертаючися знову в те місце ..в мене в голові думки...Можливо там якісь тіла бля обширені...хоча туда навіть вколотий чи обкурений я не бачу понту йти і ногами ТУПНУТИ 2 РАЗИ причому не слабо і причому в болотняку, треба докласти чималих зусиль...ось ми йщли і я думаю..ану крикну..і крикнув..." ЯКЩО ХТОСЬ ТАМ Є...МІЛІЦІЯ...СЕРЖАНТ МІЛІЦІЇ...я єбу чого я це крикнув, мені реально грало очько...нічого вже там не було..всі затихли і вирішили повернутися, алевийшовши з ціього місця, Валєрік псіхований казьол видав фразу знову цікаво, давайте йдемо туда в глубь ту...ну всі наадреналіні а Валєріку мало і малоі тут цей БАРАН БЛЯ, зривається і як дебіл біжить в ту срану глуш в яку не то шо йти а навіть дивитися в ту сторону стрьоино..осб цей баран зривається і почуть щезає з очей в темряві....БЛЯ МАКАК, подумавши я підірвався за цим психом...народ тоже трохі підтянувся, але залишився недалеко від склепу...я біжу за цим рагульом і тут розумію, що цей кізяк пропав з виду..бляяя...МАКАК!!!МАКАК!!!!я включив фанарік і почав волати...МАКАК!!!!МААААКК!!!!...тут я ...я подивився і посвітив на ліво...я не знаю, що цього Кіборга туда , блять саме тулда, що його понесло, він саме туда біг як одержимий бля...я посвітив..світло впало на розбиті і вже давно порощі якимось рослинами могили...і побачив МАКАКА...він наче присів і в шось вдивлявся...я онімів коли побачив в шо він вдивляється...світло добре ось ТУ ФІГНЮ НЕ ОСВІЧУВАЛА і мені здалося, що то шось на зращок памятника...зростом біля 3 метрів, не менше...і тут..ось ЦЕ БЛЯ...воно ЗРИВАЄТЬСЯ З МІСЦЯ...не крокує, а саме ПІДІРВАЛОСЯ І В СТОРОНУ МАКАКА ...а між ними лічені метри...я блять онімів...а ця хуйня ЗУРВАЛАСЯ ЯК З ЦЕПІ НА МАКАКА І ЙОБНУЛАСЯ В ДЕРЕВО, яке розділяло Валєріка і ось те...прозвучав Сильний Хлопок і тріскіт, що чули навіть та група, яка була позаду...дерево похилилося, ворони з нього позлітали, в мене серце рухнуло в пяти..і в голові пролунав голос...МАКАК!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! після хлопка того рпойшла 1 чи 2 секунди ІСТИНИ і я ПОЧУВ СУХИЙ ТРІСКІТ...я став як вкопаний...і в голові фраза повторювалася МАКАК!!!!!...і ось він ВІДТИ ПРЯМО ВИЛЕТІВ!!!ЯК КУЛЯ і взявшимене за руку крикнув, СЙОБУЄМОСЯ БЛЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯТЬ...я не міг в це повірити і не розумів що коїться, але такого лиця я ще в нього не бачив...і те як він біг..і те як вже мене обганяв...я не можу це передати...в нас була одна ціль СРАНА ДОРОГА ОСВІТЛЕНА...ми бігли і не оглядалися...і здалеку кричали СЙОБУЄМСЯ!!!Фаїнка і ТАня довго не думаючи впали на ногу і ПЄтька тільки як сраний ЕСТОНЄЦ стояв і шось чекав бля...ми промчали повз нього і Пєтьку переклинило і вже всі разом валили...вибігшина дорогу я подумав що ми щасливі що добігли...і тут ми нестали зупинятися...і давай бігти далі..відбігши..ми дивилися один на одного і вони пииали нас ЩО ЗА ХЛОПОК ТАМ БУВ і розповідали що вони біля того склепу бачили селует...що наче за ними спостерігав..це з ними сталося в один момент, що і зі мною і Валєріком..вони також в ту мить бачили щось за склепом.....ми вибігли на дорогу..і ось ми на дорозі..фак..я зараз пишу і переживаю ті події..і в мене мандраш, це насправді важко передати...ми трохі обгогворивши те що трапилося повалили собі...фак..це важко передати словами і я жалкую, що це все не знімалося на відео чи хочя би записувалося на диктофон...я про це зараз сильно жалію і знаю, що це викликає сміх і такого роду реакцію...я знаю, що я бачив, що я чув...і не хочу нікого переконувати, але МАКАКА НАЛЯКАТИ ВАЖКО він псих...але його лице імандраш..він чуть не отримавСерцевий приступ..те з чим ми там стикнулися...еееее.....думайте що хочете...я тільки хочу запевнити вас що це не срана гра уяви...я неможу вас переконати і не хочу тому жалкую, що немає доказів..маю намір дньом повернутися і зазняти то місце..то дерево...ту атмосферу...той так званий "старий фонд" кладовища...там погана енергетика...в мене склалося враження що кладовище поділено на 2 частини..світлу і темну...частини з різними енергетиками і різним своєрідним "життям"...фак..............пройшло вже часу а в мене мандраш...але Валєріку самебільше прийшлося..за що боровся на то і на поровся..в прямому значенні цього розуміння...